Контроль проліферативної ентеропатії без застосування антибіотиків та вакцинації

Проліферативна ентеропатія свиней (ПЕС) відома також як ілеїт, аденоматоз — найпоширеніше захворювання кишківника свиней, розповсюджене на всіх континентах, де розвинуте свинарство. Захворювання також було виявлено у диких євразійських свиней та в лошат( Сус скрофа Томановата ін. 2002).
Найчастіше проявляється в гострій та хронічній формі, які відрізняються клінічними ознаками. Для обох форм характерні однакові патологоанатомічні зміни: потовщення слизової оболонки тонкого та товстого кишківників. Гістологічно, уражені тканини проявляються помітною проліферацією незрілих епітеліальних клітин кишківника, скріпти, утворюючи гіперпластичну аденомоподібну слизову оболонку. Ці проліферуючі клітини завжди містять багато інтрацитоплазматичної Lawsonia intracellularis. Клінічні ознаки можуть варіювати від легкої, субклінічної до значної діареї та втрати ваги. У більш важких випадках додаткові зміни можуть нашаровуватись на цю основу ураження, у тому числі більш некротичний ентерит або гостра проліферативна геморагічна ентеропатія. На сьогодні відомо, що близько 96% господарств у світі є інфіковані, а близько у 30% свиней, від відлучки до забою, виявляють характерні ураження, що ведуть до прямих економічних втрат.
Економічні втрати, пов’язані з ПЕС, від 1 до 5 доларів США на 1 свині. До них можна віднести: низьку забійну вагу, перевикористання кормів (висока конверсія), не економне використання площі, висока загибель та захворюваность тварин.
ПЕС була виявлена ще у 30 – х роках ХХ ст., але тоді не могли ідентифікувати збудник захворювання. Лише на початку 80 – х років (у 1973 році) науковці Единбурського університету Alan Rowland та Gordon Lawson ідентифікували його, це – Lawsonia intracellularis.
Чи варто недооцінювати аденоматоз?
Найчастіше захворювання реєструється поміж 6 та 20 тижнями життя. Хоча є випадки, навіть в Україні, раннього зараження – на 3 – 4 тиждень. В даному випадку можна впевнено говорити, що поросята інфікувались від свиноматок.
Як вже згадувалось вище, захворювання може протікати у двох формах перебігу – гострій та хронічній. При гострій відмічається раптова загибель свиней із явищами діареї (слиз, домішки «живої» крові, неперетравленого корму на 2 – 3 добу після інфікування). Найчастіше гострий перебіг реєструється в перший тиждень після відлучки або у передзабійному віці. Загибель може сягати навіть до 25%.
Хронічний перебіг проліферативної ентеропатії характеризується діареєю, яка може тривати до кількох тижнів. Як правило, діарея рідкувата, жовтуватого кольору із домішками неперетравленого корму. Далі поступово кал переходить у сметано подібну консистенсію, і колір міняється на сіро — зелений, без домішок слизу та крові. Діарею реєструють у 25% поголів’я групи. Загибель низька, однак у 15% свиней відмічають відставання в рості.
Останнім часом, не рідко спостерігають безсимптомний перебіг (субклінічна форма) хвороби. Він проявляється зниженням приросту живої маси, погіршенням показників конверсії корму внаслідок порушення травлення, збільшенням терміну відгодівлі тощо. І, як правило, проходить без діареї.
Характерною патологічною ознакою захворювання є проліферація незрілих епітеліальних клітин у криптах клубової кишки, у товстому відділі кишківника. Слизова потовщена, почервоніла, із поперечними складками, що нагадує садовий шланг, інколи покрита фібрином. Вміст кишечника темно-коричневого кольору. Лімфовузли збільшені та кровонаповнені. За хронічної форми зміни, в основному, виявляються на кишковій стінці. Вона потовщена, щільна, може мати виразки. В окремих випадках відмічають розширення та здуття петель кишківника.
І що робити із ілеїтом? Профілактувати чи «воювати»?
На сьогоднішній день є три методи боротьби із даним захворюванням:
1. Вакцинація.
2. Антибіотикотерапія.
3. Профілактика та лікування з використанням буферизованих кислот та хелатних сполук.
На сьогодні в Україні немає вакцин проти ілеїту. Враховуючи ситуацію в країні з великою кількістю підробок антибіотиків, а також тенденцію до зменшення їх використання, важко контролювати ситуацію.
Тому, на сьогодні, найефективніше, як економічно, так і терапевтично, є використання буферизованих кислот із хелатними сполуками. Що це таке? – запитаєте ви. Хелатні сполуки – це, як правило, сполуки міді та цинку. Буферизація цих кислот дає змогу їм розщеплюватись саме у тонкому кишківнику на 85%, а в кішківнику — на 15%. Тобто вся активність препарату проявляється в кишківнику. В той самий час, при застосуванні звичайних підкислювачів, у шлунку розщеплюються всі 80% кислот. Як же застосовувати ці препарати? Розглянемо на основі конкретного препарату – «Ультімейт Ацід» виробництва компанії Кантерс (Голандія). Даний продукт задається з водою. Перш за все необхідно визначитись з дозуванням, а воно є конкретним під кожне господарство і залежить від рН води. Основним завданням є досягнення рН в межах 4,0 – 4,1. При такій кислотності Lawsonia intracellularis не розвивається. А якщо вже відбулось зараження, бактерія гине. Препарат випоюють протягом 3 днів на тиждень. Тобто: із понеділка по середу – випоюють, а із четверга по неділю – перерва. Кількість таких циклів визначається індивідуально в кожному господарстві.